Інтерв’ю

– Здрастуйте, лікарю Енкі!
– Вітаю!

– Давайте відразу почнемо з найцікавішого – експеримент можна вважати завершеним?
– Я і мої колеги так не вважаємо. Ще залишилося три планети. Ба більше, на одній із них цивілізація так і не запустилася.

– Що означає “не запустилася”?
– Після нашого відходу, вони швидко розгубили знання і так і залишилися у тваринному стані. Не запустився процес передання знань із покоління в покоління.

– Ви сказали, що залишилося три планети, а що з іншими?
– Про одну Ви знаєте, тому мене і запросили, а інші шість знищили себе.

– Тобто було скільки? Ті, які прилетіли – це раз. Плюс шість, які знищили себе. Плюс три, які ще беруть участь в експерименті, на одній з яких не запустилася цивілізація. Правильно?
– Так.

– Щось я заплуталася. Це скільки?
– Десять.

– Ой, давайте по порядку, а то я пересмикую Вас своїми запитаннями. З чого все почалося? І як прийшла ідея такого експерименту?
– Будь-якому школяреві відомо, як народилася наша цивілізація – через близькість наших систем, ми дуже швидко вийшли на контакт одна з одною, і стався той феноменальний обмін знаннями, що призвів до вибухоподібного розвитку технологій. Практично кожна мікро-цивілізація внесла свою лепту, і відтоді ми з Вами живемо в цьому глобальному світі.
Але у вчених, які досліджують різні планети, виникли складнощі з відновленням перебігу розвитку найбільш ранніх періодів наших цивілізацій. Ось ми і зважилися на цей експеримент. Ми знайшли 10 планет на задвірках всесвіту, на яких уже з’явилося більш-менш розумне життя, і запустили там цивілізаційні механізми.
Головною умовою експерименту було “невтручання”, що настало за запуском…

– “Невтручання”? Слово то яке цікаве! А що воно означає?
– Для чистоти експерименту ми вибрали планети на такій віддаленій відстані одна від одної і від нас самих, щоб вони змогли розвиватися самостійно, без найменшого зовнішнього втручання.

– Там що, навіть туристи не бувають?
– Так, загалом, там дивитися і відчувати нічого. Там навіть толком корисних планет і астероїдів немає. Тож ці краї, крім учених, нікого не цікавлять. Ні туристів, ні комерсантів.

– Ви сказали, що ви “запустили там цивілізаційні механізми”. Який вигляд це мало?
– Так, дуже просто. Серед місцевих розумних живих істот ми відібрали найрозумніших і схрестили їх, трохи підправивши ДНК. Одержаних дітей навчали багатьом нашим знанням, а коли вони підросли, ми непомітно змусили їх організувати кілька глобальних будівництв – міста; величезні скульптури; непотрібні, але стійкі у віках, величезні споруди…

– Хм! А навіщо “непотрібні”?
– Ну, це я їх так назвав з точки зору використання цих споруд у нас. Насправді, вони виконували дуже корисну функцію – багато поколінь місцевих мешканців дивилися на ці споруди і намагалися їх скопіювати або хоча б зрозуміти, для чого і як це було побудовано. Це дуже сильно стимулювало розвиток цивілізації.

– Цікаво, який вигляд мали ці споруди?
– Чому “виглядали”? Вони досі є. Ми використовували найстійкіші геометричні фігури – півсфери, піраміди, конуси… На різних планетах по-різному.

– А як же будівництво запускало цивілізацію?
– Для початку хочу зазначити, що все необхідне обладнання для будівництва з використанням місцевих матеріалів ми завезли на ці планети. Навчені нами аборигени відловлювали цілі племена, відбирали з них найбільш підходящих, навчали, ну, і запускали весь процес будівництва. Уявіть собі, це не як у нас, це ручне будівництво – камінь доводилося добувати в горах, доставляти в долини, піднімати на величезні висоти. Усе це вимагало неймовірної організації праці та розрахунків.
А коли будівництва закінчилися, ми забрали обладнання і зникли. І ось тут почалося найцікавіше. Побудовані міста залишилися, знання залишилися, ієрархія будівельної організації залишилася, а ось технологій і виробництва – ні. Зате є величезна кількість живого матеріалу – по лісах, горах і луках бігає величезна кількість диких розумних істот…
Як я вже сказав, тільки на одній планеті у наших будівельників так і не вийшло “завести” цивілізацію. Всі інші вогнем і мечем тягли дикі племена за собою. У підсумку, хто швидше, хто повільніше, але побудували досить розвинену цивілізацію. Багато хто навіть встиг вийти за межі своєї планети, але зв’язатися і зустрітися з нами вдалося поки що тільки одним.

– А що сталося з тими, хто знищив себе?
– Це, до речі, була також одна з цілей експерименту. Ви ж знаєте, що є мільйони планет придатних для життя, на яких навіть ми знаходимо сліди минулих цивілізацій, але живих розумних істот немає. А ще є пояси астероїдів, явно рештки планет, які колись перебували в населеній зоні. Ми довго не могли зрозуміти, як ці планети і цивілізації зникли. Виявилося, все просто – технології в них розвивалися швидше, ніж соціальні блокіратори, що забороняють знищувати один одного, і щойно в них з’являлася зброя, яка давала змогу знищувати всіх представників ворога, вони одразу її використовували. У результаті, ні ворога, ні їх самих, а часто і планети теж, більше немає.

– Із цих шести невдалих експериментів, скільки знищили свою планету?
– Я б не називав їх невдалими – ми дуже багато дізналися про механізми самознищення цивілізацій… Дві з шести підірвали свої планети.

– А як іншим вдалося вижити?
– Вижили вони з різних причин. Ті, які вже прилетіли, вони генетично були схильні до співпраці. У них у суспільстві дуже чіткі ієрархії, кожен на своєму місці… Зараз їм доведеться змінюватися й адаптуватися в нашій глобальній цивілізації окремих особистостей.
А інші генетично схильні вірити у всякі нісенітниці. Якщо подія, що сталася, їм подобається – вони вірять, що їм пощастило, якщо не подобається – не пощастило. Вони вигадують усілякі ритуали, ніяк не пов’язані з реальністю, але вірять, що це допоможе їм знову викликати позитивну подію.
Якщо щось пояснити не можуть, то вигадують різні надприродні пояснення. Через наші технології, вони нас наділили надздібностями, наче ми якісь чарівники або чаклуни. Описали перші роки нашого перебування там у вигляді всяких казок і небилиць, а потім у ці казки так повірили, що з’явився єдиний у своєму роді феномен – релігія…

– “Релігія”?..
Як би двома словами пояснити?…
Це така система неправдоподібних текстів, дурних ритуалів і досить вигадливої архітектури, які разом мають колосальний вплив на життя аборигенів.
Так ось ця “релігія” так проникла в життя цивілізації, що практично повністю скувала технологічний прогрес і розвиток науки. Саме це і врятувало їхню цивілізацію – вони не встигли створити таку потужну зброю, яка знищила б їх. Хоча ми на них ставили, що вони раніше за інших себе знищать. Тому що вони влаштовували такі бійні, страшно навіть спостерігати було за всім цим. Досі ще б’ються, але вже, звісно, не так люто.

– А через що вони такі?
– Біохімія організму. У їхніх тілах виділяються такі неймовірні суміші різних речовин, що самі вони впоратися з цим не можуть. Звідси в них усі ці війни, релігії, нестабільність розвитку…

– А вони що, не можуть себе перезбирати?
– Так, Ви що? Який там “перезбирати”? У них біоінженерія перебуває на такому примітивному рівні, що вони досі помирають від хвороб і вважають дивом, якщо хтось живе понад 100 планетарних циклів.

– Це скільки? Саров 5-10?
– Ні. Це всього сорокова частина нашого сараю.

– Сорокова частина? То як же вони створюють і розвивають цивілізацію? Нам тільки вчитися потрібно один сар, а вони всього за сорокову частину встигають щось створити, передати знання іншим і зникнути?
– Насправді ситуація ще сумніша. Тільки 1% із них щось створює і передає знання. Решта з’являються і зникають, так нічого і не залишивши після себе. Через це експеримент так затягнувся. Ми розраховували, що експеримент займе 10-20 сарів, а він триває вже дев’яносто шостий сар.

– Гаразд, давайте повернемося до тих, хто прилетів. Як вони це зробили? Вони навчилися переміщатися в просторі так само як ми?
– Ми їх навчили!
Щоб чітко обмежити експеримент у часі, ми на початку запустили цивілізацію, а для закінчення ми залишили їм заховане послання, як створити передавач для зв’язку з нами і як дістатися до нас. Щоправда, щоб розшифрувати наше послання, їм потрібно було виконати три умови: перше – вийти за межі своєї планети (послання заховане в їхній же зоряній системі, але не далеко від їхньої планети); друге – зрозуміти будову всесвіту, який їх оточує; третє – створити апарат для спостереження за всесвітом на найелементарнішому його рівні.
Щойно вони створюють такий апарат, то вони практично одразу знайдуть наше повідомлення, зможуть його зрозуміти і виконати наші інструкції.

– Як усе це цікаво! У мене до Вас останнє запитання. Зрозуміло, що на одній із планет уже нічого швидко не станеться. А коли ви очікуєте закінчення експерименту на решті двох?
– Не можу навіть припустити. Обидві цивілізації вийшли за межі своєї планети, одні навіть відправили свої вироби за межі своєї зоряної системи. Але до розуміння устрою всесвіту і тим паче до створення апарату їм ще далеко. Вже дуже багато часу, сил, коштів і життів вони витрачають на все що завгодно, тільки не на розвиток цивілізації.

– Спасибі величезне Вам, доктор Енкі, за Ваш час і за цікаву інформацію.
– Спасибі й Вам.

© 2015 Анатолій Савін
Картинки: Луїс Антоніо (www.artofluis.com) та Alex Ruiz (www.conceptmonster.net)